• Уроки > Жуковський – геній перекладу

    Жуковський – геній перекладу

    Твору по літературі: Жуковський - геній перекладу

    Василь Андрійович Жуковський - прекрасний поет XIX століття, дивно добра людина, чуйний і гуманний, тонкий цінитель мистецтва, додав російської поезії, за словами В. Г. Бєлінського, недостававший їй відтінок мрійливого смутку, задушевності й сердечності, «першим на Русі заговорив елегійною мовою скарги людини на життя». А. С. Пушкін говорив про поета: «Його віршів чарівна насолода пройде століть заздру далечінь». Жуковський писав вірші, у яких виражав своє прагнення до любові, вірності, безкорисливій дружбі. Поет заступався за ті, хто боровся проти деспотизму (за Пушкіна, декабристів, Герцена), але сам не був борцем по натурі. Жуковський не вірив, що коли-небудь людина стане щасливий на землі, тому для його творчості характерні настрої смутку й суму, смиренності й зречення

    Жуковський був визнаним майстром балад. Здебільшого вони відрізнялися гостросюжетним оповіданням, стрімко й дуже що напружено йде до трагічного кінця. Балада - це лисичанський добуток, найчастіше легендарно-історичного, фантастичного або драматично-героїчного характеру. Цей вид літератури відповідав похмурим переживанням і роздумам Жуковського про життя й долі людини

    З 39 його балад 5 - оригінальні, інші - переклади й перекладання. Серед них є багато вільних перекладів, у яких поет відтворить зміст і хід сюжету, але не ставить своєю метою буквальне проходження за текстом. «У мене все чуже - або із приводу чужого, і всі, однак, моє», - говорив Жуковський. У точних перекладах теж мають місце розбіжності, тому що адекватний художній переклад з однієї мови на іншій неможливий

    З розрахунком на адаптацію в російському середовищу зроблені деякі зміни, за які згодом дорікали Жуковського. Наприклад, в «Лісовому царі» він замінив хвіст лісового лицаря бородою. Критики відзначали, що заміна невдала, але справа в тому, що в російському фольклорі жанр балади як такий відсутній, є билички, де хвіст є атрибутом лісовика - персонажа, скоріше, комічного. Це й ураховував Жуковський

    Балада «Лісовий цар» - сумна історія про те, як лісовий цар до смерті налякав маленького хлопчика. Хлопчикові чуються заклики лісового царя оглянутися, прийти до нього:

    Веселого багато в моїй стороні:

    Квіти бюрюзови, жемчужни струменя;

    Із золота злиті чертоги мої... ...

    Довідаєшся прекрасних моїх дочок...

    Неволею иль волею, а будеш ти мій

    Дитина здригнулася й міцно пригорнулася до батька, йому здається, що

    ...лісовий цар в очі мені блиснув:

    Він у темній короні, з густою бородою...

    ...лісовий цар із мною говорить:

    Він золото, перлини й радість обіцяє...

    ...лісовий цар скликав дочок:

    Мені, бачу, кивають, з темних галузей...

    ...лісовий цар нас хоче наздогнати:

    Уж от він; мені задушливо, мені важко дихатися

    Старий батько намагається заспокоїти хлопчика, на його страхи відповідає: «те біліє туман над водою», «те вітер, прокинувшись, колихнув аркуші», «все спокойно в нічній глибині: те верби сиві коштують осторонь». Але балада закінчується сумно:

    Дитина тужить, дитина кричить;

    Їздець поганяє, їздець доскакав...

    У руках його мертва дитина лежала

    «Рукавичка» - повість у віршах. У ній лицар Делорж доводить істинність своїх почуттів красуні, що вирішила це перевірити злочинницьким образом, кинувши свою рукавичку в клітку до диких тварин (леву, тигрові й двом барсам):

    Делорж, не отвечав ні слова,

    До звірів іде,

    Рукавичку сміло він бере

    И вертається до собранью знову...

    Але Делорж розуміє, що в жінки, що вирішила таким способом перевірити, чи любить її обранець, теперішніх почуттів до нього немає й

    Начебто нічого з ним не трапилося,

    Спокійно сходить на балкон...

    В особу рукавичку їй

    Він кинув і сказав: «Не вимагаю нагороди».

    Значення балад Жуковського не стільки в самих сюжетах, скільки в тім, як відомий сюжет оброблений поетом, які він застосував стилістичні і язикові нововведення, яким особисто йому змістом, що належало, заповнив чужу сюжетну канву. Жуковський вибирав для перекладів тільки тих поетів і їхнього добутку, які були йому идейно-естетически співзвучні. Переклади Жуковського не тільки знайомили російського читача зі світовою літературою, але й вростали в російський ґрунт, включаючись у літературний процес

    Жуковський писав: «Мій переклад не тільки вільний, але свавільний, я багато чого викинув і багато чого додав». Пушкіна називав Жуковського генієм перекладу. Гоголь, захоплюючись точністю його перекладів, говорив: «И все - вернейший відколок, слово в слово», далі відзначаючи їхню творчу самобутність. Перекладацька діяльність Жуковського розширювала літературний і культурний кругозір його співвітчизників, викликає вона замилування й зараз.

    Вы прочитали материал на тему: Жуковський – геній перекладу. Автор Конспект


    ноября 21, 2014 Опубликовано: Уроки




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.