• Документы > “Велике щастя волі не повинне бути затьмарене злочинами проти особистості, інакше-ми вб’ємо волю своїми ж руками…” (М. Горький). (По одному або декількох добутках російської літератури XX століття.) Ми Замятін Е. І

    “Велике щастя волі не повинне бути затьмарене злочинами проти особистості, інакше-ми вб’ємо волю своїми ж руками…” (М. Горький). (По одному або декількох добутках російської літератури XX століття.) Ми Замятін Е. І

    "Велике щастя волі не повинне бути затьмарене злочинами проти особистості, інакше-ми вб'ємо волю своїми ж руками..." (М. Горький). (По одному або декількох добутках російської літератури XX століття.) Роман Євгенія Замятіна «Ми» був написаний в 1921 році. Над романом він працював у роки Громадянської війни, і тому в ньому підняті основні проблеми людського життя й майбутнього Росії. Добуток написаний у незвичайному жанрі « книги-антиутопії». Основна проблема роману - проблема загального щастя. У ньому зображується життя Єдиної Держави, що образовались після Двохсотлітньої війни. Мир, створений автором, абсолютно влаштовує живучих у ньому людей. Але Держава це є миром, де кожна людина лише винтик величезного державного механізму.

    Все життя людини в цьому світі підпорядковані математичним законам і розкладам, установленим Годинною Скрижаллю. Люди тут не мають навіть власних імен, тому що ім'я видає індивідуальність. Головний герой - будівельник Інтеграла, Д-503. Д-503 веде записи, конспект, якому він дає назву «Ми».

    У романі є конкретний сюжет, є любовний трикутник, є проблема вибору, є конкретне вираження реальності життя, але все це здійснюється лише в Єдиній Державі. Єдина Держава виступає як страшний фантом, що вбиває головне - любов. Любов у Єдиній Державі заборонена, тому що по своїй природі містить отрута для системи знеособлювання людей. Любов по своїй суті виборча, індивідуальна, личностна й уже цим протистоїть безособовому миру, у якому ніхто не «один», але «один з», у якому всі однакові. Однаково одягнені «у блакитнуваті юнифи із золотими бляхами на груди - державний нумер кожного й кожної». У Єдиній Державі все підкоряються Благодійникові, що не може допустити появи людських почуттів, що будять любов. Яскравим епізодом у романі є день одноголосності, вибори Благодійника. Люди навіть і не помишляют про те, щоб вибрати когось іншого на посаду Благодійника У Єдиній Державі все продумано, враховані всі нюанси бунтарської людської природи й знайдені важелі для їхнього придушення.

    У Єдиній Державі всі щасливі, але чим оплачене це щастя - нікого не турбує. Воно оплачено відмовою від батьківства, втратою культури, вигнанням за межі міста, за зелену стіну живої природи, а головне - воно оплачено несвободою. Але люди приймають цю несвободу за щастя Кульмінацією роману є розмова головного героя Д-503 із Благодійником, що повідомив його формулу щастя: «Щира алгебраїчна любов до людини - неодмінно нелюдська, і неодмінна ознака істини - її жорстокість». Щоб остаточно дозволити поставлене завдання, автор уводить у сюжет роману ре-волюционную ситуацію. Перебуває частина робітників, що не хоче миритися зі своїм раб-ским положенням. Ці люди не стали часточками злагодженого ладу Єдиної Держави, не втратили людський вигляд і готові боротися із Благодійником в ім'я волі. Вони вирішують захопити «Інтеграл», використовуючи можливості Д-503. Для цього I-330 закохує його в себе й Д-503 погоджується допомогти ім.

    Після відвідування Древнього Будинку й спілкування з живою природою в героя з'являється душа, що рівняється з важкою хворобою. У результаті вибухає Зелена Стіна, і звідти «усе ринулося й захлиснуло наш очищений від нижчого миру місто». У розв'язці роману гине улюблена жінка головного героя в Газовому Дзвоні, а він після операції по видаленню фантазії знаходить втрачену рівновагу й щастя. Конспект закінчується таким записом: «Відкладати не можна - тому що в Західних кварталах усе ще хаос, ревіння, трупи, звірі й - на жаль - значна кількість Нумеров, що змінили розуму. Але на поперечному, 40-м проспекті, удалося сконструювати тимчасову стіну з високовольтних хвиль. І я сподіваюся - ми переможемо. Більше: я впевнений - ми переможемо.

    Тому що розум повинен перемогти». Підсумку від революційних дій немає. Але автор не зрячи вивів ОБ-90 і її майбутню дитину за Зелену Стіну до диких людей. Саме дитина ПРО-90, на думку автора, повинен стати початком нового життя й нової ери людства Роман «Ми» - це прогноз майбутньої тоталітарної держави, це попередження про небезпеку, що несе ідеологія, що позбавляє особистість волі. Особистість не може бути вільної в невільній країні, де воля - суть рабства.

    Вы прочитали материал на тему: “Велике щастя волі не повинне бути затьмарене злочинами проти особистості, інакше-ми вб’ємо волю своїми ж руками…” (М. Горький). (По одному або декількох добутках російської літератури XX століття.) Ми Замятін Е. І. Автор Конспект


    октября 12, 2015 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.