• Литература > Творчість Івана Франка

    Творчість Івана Франка

    Мета: доповнити й поглибити знання учнів про І. Франка, набуті в попередніх класах, зупинитись на основних напрямках його діяльності; розвівати вміння учнів застосовувати свої знання; виховувати в них патріотичні почуття, любов і повагу до видатних діячів української культури.

    Тип уроку: систематизація набутих знань.

    Обладнання: підручник.

    Хід уроку.

    I Мотивація навчання учнів.

    1. Організаційний момент (перевірка готовності учнів до уроку)

    2. Оголошення теми, мети, завдання уроку.

    II Перевірка д/з.

    III Актуалізація опорних знань.

    Слово вчителя.

    Великий український письменник, учений, політичний діяч, революціонер-демократ Іван Якович Франко нар. 27 серия1856 р. в с. Нащєвичах Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.

    Дитячі роки найбільш письменника проходили серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина, людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. Каржини праці в кузні, сумні оповідання змученого люду і образ вогню батьківського горна назавжди запам'яталися йому.

    В автобіографії оповіданні "У кузні" І.Ф. писав: "На дні моїх спамитів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому пронизується сині, червоні та золото-білі промені, чевріє, мов розтажене вугля, і яриться в його глибині щось іще більше, промінясте..."

    1862 р. батько віддав шестирічного Івана до початкової школи в сусіднє село Ясеницю-Сільну, звідки родом була мати І.Ф.

    Нестерпні умови навчання в початкової школі письменник разом відобразив в оповіданнях "Грицева шкільна наука" та "Оловець".

    Закінчивши початковую школу у 1864 р. І.Ф. вступає до Дрогобицької так званої "нормальної монастирської школи чешців-василіян. У цій школі викладання проводилось державною німецькою мовою. Учням було тут дуже важко вчитись. Власне, вчителі - чешці й не вчили, а катували. У школі вчителі й учні - панські сини - глузували з простого заляканого і часто немитого селянського хлопця. Але на диво всім він найкраще закінчив навчальний рік, зайняв перше місце і був нагороджений книжкою.

    Велике горе спіткало І.Ф. весною 1865 р.. Помер його батько. Четверо дітей з найстаршим Іваном залишилися сиротами. Щоб врятувати господарство від цяповитого занепаду, мати змушена була вдруге вийти заміж. Вітчим Гринь Гаврилик виявився порядною людиною і дбайливішим господарем, добре ставився до сиріт, дав змогу малому хлопцеві продовжувати навчання.

    Коли в 1867 р. І.Ф. закінчив "нормальну" школу, його віддали до Дрогобицької гімназії. У той час навчання в учбових закладах проводилось польською мовою, а українську залишили занедбаною.

    Ще більше зневажали І.Ф. в гімназії. Перший рік йому довелося сидіти на останній "ослячий лавці". Але протягом навчання І.Ф. завжди займав перше, друге чи третє місце по успішності.

    1872 р. померла мати. Він тоді учився в 6 кл. гімназії. Нерідне більш добре ставились до сиріт, допомагали І.Ф., який крім того заробляв приватними уроками на життя.

    На початку 70-х р.р. пробує свої сили в літературі. У 1871 р. пише вірш "Великдень", присвячений своєму батькові, а в 1873 р. - віршовий драматичний твір "Югурта". Цього ж року Фр. переклав українською мовою "Слово о..."

    У 1875 р. Франко закінчив гімназію і вступив на філософський (гуманітарний) факультет Львівського університету. В цей час у жур. "Друг" (1875) було надруковано ряд поезій І. Франка і першу повість "Петрі й Довбущуни". Літературна діяльність І.Ф. і його боротьба за народність укр. літ. і літ укр. м. привертали увагу демократично настроєної молоді, позитивно позначилися на зміні напряму жур. "Друг". І.Ф. багато зробив для демократизації цього журналу.

    У травні 1877 р. з Женеви до Львова приїхав польський емігрант з Росії М. Котурніцький. У нього поліція знайшла заборонену літературу і кореспонденцію від осіб, які за кордоном вели революційну боротьбу. Серед кореспонденції були також листи від М. Драгоманова в яких вчений просив І. Ф. як відомого письменника об'їхати укр. землі для збирання етнографского матеріалу. Ці листи викликали нову хвилю обшуків і арештів серед львівської прогресивної молоді. 11 червня 1877р. зроблено обшук у І.Ф., а на другий день його посадили до в'язниці карного суду разом з членами ред. жур. "Друг". Його було засуджено на 6 тижнів, а просидів він у в'язниці значно довше.

    Тюремна адміністрація дужу жорстко поставилась до письменника. Його помістили в холодну брудну камеру, переповнену злодіями і різними злочинцями.

    Після звільнення єдиним засобом до існування була журналістика. Він пише ряд революц. поезій: "Товаришам із тюрми", "Каменяри". Після першого арешту тяжкі матеріальні умови примушують І.Ф. шукати заробітку. Він їде в С. Березово Коламитського повіту. Там йшов процес проти революційно настроєних селян .с. Москомівки. По селах нишпорили жандарми.

    4 березня 1880 р. в С. Яблонові жандарми заарештували І. Ф. Після тримісячного ув'язнення 3 червня 1880 р. письменника хворого, з покаліченими ногами, поліція гнала по етапу з Колонії до Саніслава, звідти в Стрий, далі у Дрогобич.

    Під час свого першого виїзду до Києва письменник познайомився з Ольгою Хоруженською, а під час другого одружився з нею.

    18877 р. вийшла зб. "З вершин і низин". У ній було вміщено частину віршів написаних протягом 1877-1887 р., і поему "Панські жарти". Ця зб. була великим здобутком у скарбниці укр. літ.

    Втретє І.Ф. було заарештовано разом із студентами Київського Університету.

    Вийшовши з тюрми І.Ф. продовжує громадсько-політичну діяльність.

    Досить плідними для І.Ф. 90-ті роки. Майже всі свої драм. твори: "Украдене щастя" (1894), "Сон князя Святослава" (1895), "Учитель" (1896).

    У 1896 р. вих. зб. ліричних творів І.Ф. під назвою "Зів'яле листя" (лірична драма). Збірка сповнена сумними мотивами життя, переслідування з боку реакції, хворобою. І.Ф. був свідком важливих революційних подій. Він з великою теплотою відгукнувся на перші львівські робітничі страйки і демонстрації 1902 р. Цей події він присвятив поезію "Недаром сказано..."

    Активна літературна д-ть і велика наукова робота принесли слову І.Ф. Порушув. питання про обрання його в члени Петерб. Академії наук. А Харк. університет у 1906 р. присвоїв йому ступінь доктора рос. словесності.

    У 1916 р. 28 травня помер І.Ф. Поховали його у Львові на Мечнівському кладовищі.

     

    Вы прочитали материал на тему: Творчість Івана Франка

    января 20, 2013 Опубликовано: Литература




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.