• Литература > Твір на тему: Оспівування волі й волі в поемі М. Ю. Лермонтова «Мцирі»

    Твір на тему: Оспівування волі й волі в поемі М. Ю. Лермонтова «Мцирі»

    На мій погляд, поема М. Ю. Лермонтова «Мцирі» — це добуток не про юного послушника, а про молодого заколотника, що пожертвував життям заради волі. Я мало жив, і жив у полоні.

    Таких два життя за одну, Але тільки повну тривог, Я проміняв би, якщо б міг. Ще маленьким хлопчиком Мцирі був полонений і повезений з рідного села, від друзів і близьких. Однак ні тяготи шляху, ні важка хвороба не змогли приборкати його волелюбної душі: Він був, здавалося, років шести; Як сарна гір, полохливий і дикий. І слабшав і гнучкий, як очерет. Але в ньому болісна недуга Розвила тоді могутній дух Його батьків. Ніколи не залишала взрослеющего юнака думка про волю, про повернення на батьківщину. Хоча, здавалося б, на що молодому горцеві було ськаржитися?

    Чернець, що притулив хлопчика, вилікував його, дав дах і їжу, усіляко піклувався. Однак мрії й спогади кликали юного послушника ладь «від келій задушливих і молитов». Йому хотілося любити й ненавидіти, перемагати й зазнавати поразки, страждати й бути щасливим. Прагнення стати вільним неукротимо тягло його В той дивовижний мир тривог і битв, Де в хмарах ховаються ськелі, Де люди вільні, як орли. Тільки життя, наповнене пристрастю й боротьбою, мала сенс для Мцирі. Він журився про те, що роки, проведені в «похмурих стінах» монастиря пройшли безплідно, і в результаті він перетворився в людинуу, що «душею — дитя, долею — чернець». Здійснивши свою давню мрію, Мцирі біг з монастиря в надії відшукати дорогу, що приведе його на батьківщину.

    Щастя звільнення тривало всього три дні. У бесіді із ченцем Мцирі зізнається, що його життя Без цих трьох блаженних днів Було б печальней і хмурній Неспроможної старості твоєї. Юний послушник не зумів добратися до рідних місць, а рани, отримані їм у сутичці з барсом, виявилися смертельними. Мцирі, що повернувся назад до ненависних келій, уважав, що зазнав повної поразки.

    Однак мені його смерть здається теперішнім звільненням. От чому фінал поеми не трагичен, а торжественен. Проїжджаючи по Військово-Грузинській дорозі, він побачив залишки існуючого колись монастиря. Там, серед руїн і могильних плит, він побачив старезний старого, що розповів поетові про свою долю. Будучи дитиною, вона потрапив у полон.

    Хлопчик тужив за батьківщиною й жагуче мріяв повернутися. Але рутинне життя монастиря поступово приглушило тугу. Бранець втягся в одноманітне життя послушника й так і не зміг здійснити заповітну мрію. М. Ю. Лермонтов протягом десяти років до цієї події виношував ідею створення поеми про ченця, що рветься на волю.

    І оповідання старого було настільки співзвучне з думками поета, що допоміг втілити задум у чудову поему «Мцирі». Тільки на відміну від прототипу, Мцирі хоча б зробив спробу вирватися з міцних стін устояного монастирського життя. Оповідання ведеться у формі монологу, тому читач особливо гостро відчуває відчуженість хлопчика, його отстраненность від справ життєвих, його спогаду про батьківщину — теплої, яркою, світлої, що не йде ні в яке порівняння із сірим, тихим, похмурим життям у теперішній його обителі. У першому розділі поеми особливо видні трагічні протиріччя між щиросердечною силою юнака й життєвих обставин, що загнали його в тісні рамки монастирського життя.

    І от, коли юнак повинен прийняти обітницю, під покривом ночі він зникає. Він відсутній три дні. Його знаходять виснаженим і знесиленим. «І близький став його кінець;/ Тоді пришел. до нього чернець». Починається передсмертна сповідь — одинадцять глав, що оповідають про три дні волі, що вмістили всю трагедію й усе щастя його життя. Сповідь Мцирі перетворюється в проповідь, суперечку з духівником про те, що добровільне рабство нижче, ніж «чудесний мир тривог і битв», що відкривається волею.

    Мцирі не кається у вчиненому, не говорить про гріховність своїх бажань, думок і вчинків. Як сон, перед Мцирі встав образ батька, сестер, і він спробував знайти дорогу додому. Три дні він жив і насолоджувався дикою природою. Він насолоджувався всім, чого був позбавлений, — гармонією, єднанням, братерством. Дівчина-Грузинка, що зустрілася йому, теж частина волі й гармонії, що злилася із природою, але він збивається з дороги додому.

    На своєму шляху Мцирі зустрів барса. Юнак уже відчув всю силу й радість волі, побачив єдність природи й вступає в бій з одним з її створінь. Це було рівне суперництво, де кожна жива істота відстоювала право робити те, що запропоновано йому природою. Мцирі переміг, одержавши при цьому смертельні рани від пазурів барса. Його знаходять у несвідомому стані.

    Придя в себе, Мцирі не страшиться смерті, він засмучений лише тим, що його не поховають у рідній землі. Мцирі, що побачив красу життя, не жалує про короткочасність свого перебування на землі, він здійснив спробу вирватися з пута, його дух не зломлений, в умираючому тілі живе вільна воля.

    М. Ю. Лермонтов цією поемою дав зрозуміти нам, що прагнення людей здійсненні, треба тільки жагуче бажати чого-небудь і не боятися зробити рішучий крок. Багато хто, що як зустрів Лермонтову старий, не знаходять у собі сил зробити спробу повернути собі волю.

    Вы прочитали материал на тему: Твір на тему: Оспівування волі й волі в поемі М. Ю. Лермонтова «Мцирі». Автор Конспект


    июня 7, 2016 Опубликовано: Литература




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.