• Планирование > Образ євгенія онєгіна – Раздел 2

    Образ євгенія онєгіна – Раздел 2

    Часом важко зрозуміти відношення до нього самого автора. Описуючи Євгенія, Пушкін іронічний. Поет не приховує недоліків свого героя й не намагається їх виправдати. Уже в епіграфі до роману Пушкін виражає сумнів у справедливості того почуття переваги, з яким Онєгін ставиться до навколишнім. У першому розділі автор іронізує над його "ученістю", глибиною його економічних пізнань, прямо говорить про те, як Онєгін цинічно приготовлялся "грошей заради, на подихи, нудьгу й обман". І в той же час Олександр Сергійович говорить, що йому подобалися судження Онєгіна, що Умов світла скинувши тягар Як він, відставши від суєти, З ним подружився я в той час, Мені подобалися його риси Мріям мимовільна відданість Ненаслідувальна чудність И різкий охолоджений розум Привівши у восьмому розділі негативне відкликання світського джиґуна про Євгенія Онєгіні, Пушкін відразу заступається за свого "приятеля", майже ототожнюючи його із собою: Але смутно думати, що дарма Була нам молодість дана, Що змінювали їй всечасно, Що обдурила нас вона Протиріччя в характері Онєгіна роблять його образ життєвим, далеким від схематизму. Він ні позитивний, ні негативний, а майже реально існуючий: Як ти так я, так ціле світло... Протягом роману образ Онєгіна кардинально міняється.

    Наприкінці оповідання це вже не той джиґун, що, утомившись від бенкетів і балів, все критикує. Євгеній довідався життя теперішню, а не карнавал. Він навчився підкорятися обставинам, а не ігнорувати їх. Глибокі й щирі переживання роблять героя богаче духовно. Спостережлива людина й тонкий психолог, Онєгін при першій же скороминущій зустрічі оцінив Тетяну. Але обставини, його егоїзм і покірність традиціям того суспільства, що він нехтує, розлучають їх. Зустрівшись безнадійно пізно, герої розуміють, що "щастя було так можливо", але вони самі його упустили.

    Онєгін надійшов з героїнею шляхетно, але недалекоглядно. Йому й у голову не могло прийти, що через кілька років він буде вмирати від любові до цієї "простушке", "сільській дівчинці". Так, така його доля. Він скрізь зайвий, страждаючий глибоко й щиро від своєї непотрібності: И мислить, смутком затуманений: Навіщо я кулею в груди не поранений? Навіщо не кволий я старий, Як цей бідний відкупник? Я молодий, життя в мені міцна; Чого мені чекати?

    туга, туга! Ці рядки примиряють нас із Євгенієм. Ми забуваємо про його легкодумство в ранній молодості Пушкін зображує в особі Онєгіна, звичайно, егоїста, але не самовдоволеного, а "страждаючого". Він занадто розумний, щоб бути задоволеним життям, собою, що оточують, але й ніколи не стане міняти себе й мир, щоб поліпшити їх. "Тужна лінь" - от основна риса й лихо його характеру. "Завзята праця йому була тошен" - це основна причина, по якій Онєгін ніколи не зміниться настільки, щоб знайти щастя

    Вы прочитали материал на тему: Образ євгенія онєгіна – Раздел 2. Автор Конспект


    июля 26, 2014 Опубликовано: Планирование




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.