• Документы > «Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (53) – Раздел 1

    «Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (53) – Раздел 1

    «Мемуари» кардинала де Реца

    Друга частина (53)

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Принцові тривалий строк для вибору подальшого шляху. Речення такого роду відкинути аж ніяк не легко, особливо якщо роблять їх саме тоді, коли тебе змушують вступити на шлях, якому противиться твоє серце. А я вже говорив вам, що Принцові були зовсім не по душі змова й міжусобиця, та й всі ті, хто його оточували, охоче відмовилися б від них, зумій вони домовитися між собою про умови угоди Принца із двором. Кожний бажав знайти в ньому свою особисту вигоду, але жоден не сподівався цього досягти, тому що жоден не мав на Принца такого впливу, щоб відтіснити від переговорів всіх інших. Всі вони хотіли війни, тому що жоден з них не вірив, що зуміє витягти користь із миру; це загальне розташування, підкріплене бажанням герцогині де Лонгвиль перебувати подалі від чоловіка, утворило нескориму перешкоду угоді

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - його шляхетність нерідко, а його обережність майже завжди діють заодно з ними проти нього самого. Круасси розповідав мені, що в цьому випадку друзі Принца у своєму невдоволенні зайшли так далеко, що навіть умовилися між собою в Монроне, куди Принц прибув, щоб побачити зі своєю сестрою, герцогинею, покинути його й утворити третю партію під водійством і верховенством принца де Конти, у випадку якщо Принц примириться із двором на умовах, запропонованих йому герцогом Орлеанским. Я не повірив би словам Круасси, хоча він клявся, що це правда, настільки безпомічна й безглуздий була ця фантастична змова, якби сам я не виявився свідком подібних спроб відразу після звільнення Принца. Описуючи події того часу, я забув згадати, що чотири або п'ять днів через послу свого повернення зі Стіні герцогиня де Лонгвиль запитала мене в присутності г-г- на де Ларошфуко, чи не побажаю я віддати перевагу інтересам принца де Конти інтересам принца де Конде. Розкол от що веде до загибелі майже всі партії й майже завжди він буває плодом того роду хитромудрості, що відрізняється властивостями, неспільними з обачністю. Італійці кличуть це comoedia iисточник: Література Західної Європи 17 століття - урочисто відсвяткованого 7 вересня [412], двір відбув з Парижа в Берри й Пуату й герцог Орлеанский зайнятий був там посередництвом між Корольовою й принцом де Конде, підмостки Палацу Правосуддя виявилися куди менш жвавими, ніж звичайно; можна сказати, що від дня повноліття Короля, що, як я вже згадував, тріумфували 7 вересня, до 20 листопада, коли по миновании Святого Мартіна відкрилася сесія, розігралися лише дві важливі сцени 7 і 14 жовтня, коли Месье оголосив Парламенту, що Король надав йому всю повноту влади для ведення переговорів із принцом де Конде, і коли він обрав собі для супроводу й допомоги в цій справі членів Державної ради Алигра й Ла Маргери, а також представників Парламенту панів де Мема, Менардо й Кюмона. Депутації цієї так і не довелося відправитися до Принца, тому що Принц, якого герцог Орлеанский запросив зустрітися з ним для наради в Ришелье [413], відкинув речення двору як пастку, з наміром розставлену йому, щоб остудити запопадливість його прихильників. Принц прибув у Бордоіль 12 жовтня; 26 жовтня про тім стало відомо в Парижу; у той же день Король виїхав в [427] Фонтенбло, де, втім, залишався всього два або три місяці. Г-Г- н де Шатонеф і маршал де Вильруа всіляко вмовляли Корольову не давати партії принців часу зміцнитися

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - здалася без єдиного пострілу. Паллюо із трьох або чотирьохтисячним військом залишений був осаджувати Монрон, що обороняється Персаном; принц де Конти з герцогинею де Лонгвиль бігли в Бордоіль. Супроводжував їхній герцог Немурский, що за час цієї подорожі зрадився герцогині де Лонгвиль більше, ніж того бажали б г-г- жа де Шатийон і г-г- н де Ларошфуко [415]. Принц де Конде думав, що після наради в Три з герцогом де Лонгвилем він завербував його у свою партію, однак користі від цього не було ніякого, тому що герцог продовжував спокійно відсиджуватися в Руане. Дії, початі в Стіні військами під командуванням графа де Таванна за наказом, даному Принцом негайно після того, як він вийшов від двору, також не принесли плодів, оскільки граф де Гранпре, що покинув службу в Принца, нагнав страху на супротивника під Вильфраншем і іншим разом під Живе.

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - що покладатися на нього не можна, і послали наказ інтендантові його заарештувати. Звільнили його негайно після звільнення принца де Конде й навіть повернули в посаду. Коли Принц, вийшовши з в'язниці, вийшов від двору й направився в Гиень, Корольова вирішила схилити Марсена на свою сторону й послала йому патент вице- короля Каталонії, про яке він давно мріяв, пообіцявши до того ж усілякі милості в майбутньому. Але оскільки Марсена ще колись повідомили про те, коли й куди направився принц де Конде, він побоявся, що з ним знову обійдуться так само, як уже один раз обійшлися. Не знаючи про обіцянки Корольови, він разом з Бальтазаром, Люсаном, Мон- Пуйаном, Ла Маркусом і тією частиною військ, яку йому вдалося захопити, встиг бігти з Каталонії в Лангедок. Відпадання Марсена дало іспанцям у цих краях помітна перевага й, можна сказати, коштувало Франції втрати Каталонії

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - цілком зобов'язаний герцогові де Брезе, почел своїм боргом виявити подяка принцесі де Конде, сестрі свого благодійника

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Берг, що взяв,- Сен- Винокс, зі своєї сторони вжив заходів, які згодом коштували Франції Дюнкерка й Гравлина[ 418,] а в цю пору змусили двір тримати на границі частина військ, які були б досить необхідні в Гиени. Хмари ці, однак, не створили, принаймні усередині країни, всіх тих лих, яких можна було чекати, бачачи, як вони густі й чорні. Соратники Принца служили йому зовсім не так, як личило служити особі його звання й достоїнств. Зокрема, маршал де Ла Форс у цих обставинах не виявив твердості, гідного колишнього його життя. Міцність Ла Рошель, що була в руках графа Доньона, лише недовго пручалася графові д'аркуру, що командував королівською армією. Від іспанців, яким він передали Бур, міцність по сусідству з Бордоіль, Принц не одержав майже ніякої допомоги. Його Високість здобув перемоги лише в Ажене й Сенте. Він примушений був зняти облогу з Коньяку; у всіх цих битвах найбільший із всіх полководців миру пізнав або, краще сказати, показав, що доблесть, сама геройська, і дарування, найвидатніші, лише ціною неймовірних зусиль можуть допомогти новобранцям вистояти проти обстріляних солдатів

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - необхідно про їх знати, тому що вони тісно пов'язані з тим, що я спостерігав у Парижу, і з тим, що мені вдалося вивідати при дворі й про що я вам зараз розповім

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - переговорами (палацові партії запевняло, хоча, по- моєму, брехливо, що до них удалося схилити Гурвиля), із Принцом перестали церемонитися й направили в Парламент декларацію, який обвинувачували його в образі Величності, і інша й інша

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - в інтригах, які нібито плелися при дворі на користь і проти поїздки Короля. Це найглибша помилка: поїздка почата була із загальної згоди. Королева згоряла з нетерпіння відчути себе вільної й виявитися там, куди вона в будь-яку мінуту могла призвати г-г- на Кардинала. Міністри своїми листами зміцнювали її в цій думці. Месье, більш ніж хто- або іншої, бажав, щоб двір перебував подалі від Парижа, тому що переважали в його натурі риси завжди спонукували його знаходити насолоду у всім, що могло звузити коло щоденних обов'язків, які накладало на нього присутність Короля. Де Шатонеф не тільки бажав нової сутички Принца із двором, щоб тим ще утруднити їхнє примирення, але й розраховував за час подорожі придбати вплив на Корольову, тому що відсутність Кардинала й відставка міністрів вселяли йому надію, що він може стати для неї особою як більше приємним, так і більше потрібним. Перший президент всіма силами сприяв поїздці тому, що знаходив її корисної для справ державних, але також тому, що йому зробилася нестерпно зарозумілість, з яким з ним обходився де Шатонеф. Г-Г- н де Ла Вьевиль, як мені здалося, у перші дні аж ніяк не поспішав покласти на себе тяготи суперінтендантства; його найближчий наперсник, Бордоіль, повів із мною такі мовлення, що я відчув: Ла Вьевилю просто не терпиться, щоб Король виявився вже поза Парижем. Нетерпіння фрондерів було не меншим в- перших, вони й справді розуміли, як важливо не дати зміцнитися Принцові на іншому березі Луари, в- других, вони куди більше покладалися на Месье, коли двір був на відстані, ніж коли він був поруч. От як, на мій погляд, ставилися все без вилучення до поїздки Короля, і я не можу уразуметь, на чому засновані толки й писання, у яких, затверджувалося, начебто в Раді на цей рахунок існували думки суперечливі [420].

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - більше скрутному, ніж у Парижу, тому що де Шатонеф став лагодити перешкоди поверненню Кардинала. Міністрів обуял смертельний страх, як би звичка й необхідність зрештою не затвердили над Корольовою, що осаджують Вильруа й командор де Жар і якої знудили їхні ради, влада де Шатонефа, а той, у свою чергу, побачив, що надії, що плекаються їм на цей рахунок, не виправдуються, тому що Корольова діє, як колись, у тісній згоді з Кардиналом і з усіма тими, хто істинно йому прихильний. Месье дуже незабаром став віддаватися не стільки радостям волі, яку міг вкушати під час відсутності двору, скільки тривогам, якісь раптом опанували ним, коли поширилися слухи, начебто ведуться таємні переговори, а вони здавалися йому тим більше небезпечними, що відбувалися вдалечині. Ла Вьевиль, більше інших страшившийся повернення Кардинала, два тижні через послу від'їзду Короля оголосив мені, що всі ми потрапили впросак, не ставши проти від'їзду двору. Я визнав справедливість його слів у відношенні мене самого й всього фрондерів. Я й сьогодні всією душею визнаю, що це була одна з найтяжчих помилок, яку зробив у ту пору кожний з нас, я маю на увазі кожного з тих, хто не бажав повернення кардинала Мазарини, тому що безсумнівно ті, хто підтримував його інтереси, зробили вірний хід. Помилку цю повинне пояснити властивій людині схильністю завжди шукати порятунку від того, що заподіює йому незручності сьогодні, а не намагатися попередити те, що заподіє йому їх коли- нибудь у майбутньому. Я зробив помилку нарівні з іншими, але приклад чужих помилок не рятує мене від сорому. Промах наш тим більше непрощенний, що ми передбачали його злощасні наслідки, які, правду сказати, впадали в око; однак заради того, щоб уникнути лиха невеликий, ми необачно встали на шлях, що загрожував лихом набагато більшої. Для нас куди менш небезпечно було дозволити принцові де Конде зміцнитися в Гиени, ніж надати Корольові, як це зробили ми, повну волю повернути свого фаворита. Ця помилка належить до числа тих, які, пам'ятається, уже не раз спонукували мене помітити: люди найчастіше роблять промахи тому, що печуться про сьогодення більше, ніж про майбутнє. Незабаром нам довелося довідатися й відчути, що важливі помилки, чинені партіями, що протистоять королівської влади, вносять у ці партії доконаний розлад і майже неминуче прирікають на невдачу тих, хто в них бере участь, який би образ дій вони потім не обрали. Изясню своя думка

    Вы прочитали материал на тему: «Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (53) – Раздел 1. Автор Конспект


    сентября 24, 2015 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.