• Документы > «Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (17) – Раздел 2

    «Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (17) – Раздел 2

    На інший день це було 3 березня вогонь ще полум'янів. Усе навперебій пропонували засобу до стягнення податків, яких ніхто більше не бажав платити в надії, що нарада увінчається миром і він разом всі їх скасує. Герцог де Бофор згідно з герцогом Буйонским, маршалом де Ла Марнотратом і мною скористався цією мінутою, щоб підбурити Парламент; властивим йому складом разбранив двір за порушення угоди, він узявся від свого ім'я й від імені своїх співтоваришів у два тижні очистити під'їзди до міста, якщо Парламенту завгодно буде прийняти тверде рішення не зваблюватися більше брехливими обіцянками: вони тільки стримують шумування в країні, що, не бентеж її слухи про переговори й наради, давно вже вся цілком виявилася б на стороні столиці. Враження, зроблене цими деякими словами, нагромадженими без усякого складу, неможливо описати. Ніхто не засумнівався б у тім, що переговори негайно будуть перервані. Однак мінуту через усе перемінилося

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - під'їзди до міста, двір пообіцяв пропускати в Париж по ста мюидов [157] зерна в день, так ще в першому пропуску, виписаному для цієї мети, були опущені слова "у день", щоб тлумачити дозвіл залежно від обставин. Парламент, однак, прийняв цю дурницю за чисту монету; ніхто вже не згадував про те, що говорилося й робилося мінутою раніше; члени Парламенту готувалися на інший же день відправитися на нарадуу, який місцем Корольова обрала Рюель.

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - принц де Конти, добродії де Бофор, д'ельбеф, маршал де Ла Марнотрат, де Бриссак, президент де Бельевр і я зійшлися в герцога Буйонского, щоб вирішити, повинне чи воєначальникам брати участь у депутації. Герцог д'ельбеф, що досить бажав, щоб доручення це поклали на нього, домагався відповіді позитивного. Але він залишився на самоті, тому що ми вирішили, що незрівнянно більш розумно зберегти за собою повну свободу дій, залежно від того, як повернуться справи; до того ж було неблагородно та й необачно посилати депутатів на нараду в Рюель, коли ми готувалися укласти договір з Іспанією й щогодини повторювали посланцеві ерцгерцога, що погодилися допустити нараду тому лише, що зовсім упевнено: ми в будь-яку мінуту можемо перервати його руками народу. Герцог Буйонский, що от уже два дні як почав виходити з будинку й у цей день оглянув місцевість, де мав намір розбити військовий табір, заговорив з нами про цей свій план так, немов думка про нього тільки нині ранком прийшла йому в голову. Принцові де Конти недостало духу погодитися на речення герцога Булонского, тому що він не встиг вопросить свого оракула [158], але в нього недостало духу й противитися герцогові у військових питаннях. Добродії де Бофор, де Ла Марнотрат, де Бриссак і де Бельевр, яких ми попередили заздалегідь і які знали підґрунтя справи, схвалили пропозицію герцога. Д'ельбеф заперечував його самими безглуздими доводами. Я підтримав д'ельбефа, щоб краще сховати нашу гру, і став пояснювати тим, що зібралися, що Парламент, мол, буде нарікати, якщо ми почнемо такого роду переміщення без його ведена. На це герцог Буйонский із гнівом заперечив мені, що от уже три тижні Парламент, навпроти, нарікає на генералів і війська, які не насмілюються висунути ніс за міську заставу; він не обертав уваги на їхні скарги, покуда думав, що війська за стінами міста піддаються небезпеки, але, виявивши, скоріше волею случаючи, ніж з наміром, позицію, де війська наші будуть настільки ж безпечні, як у Парижу, і звідки вони зможуть діяти навіть із більшою користю, він вирішив, що розумно виконати загальна вимога. Я, як ви догадуєтеся, легко поступився його доводам, і герцог д'ельбеф покинув наші збори цілком певно, що в реченні герцога Буйонского немає таємного наміру. А досягти цього було не так- те просто, тому що люди, які самі завжди діють із таємним наміром, незмінно підозрюють його в усіх інших

    Джерело: Література Західної Європи 17 століття - це було 4 березня депутати відправилися в Рюель, а армія наша в табір, розбитий між Марной і Сеною. Піхота розташувалася у Вильжюифе й Бисетре, кавалерія у Витри й Иври. Біля Порт- а-а- л- Англе на ріці навели наплавний міст, захищений артилерійськими редутами. Важко уявити, як зрадів Парламент при звістці про те, що військо покинуло місто: прихильники партії переконані були, що тепер воно буде діяти більше енергически, прихильники двору уявляли, що народ, не підбурюваний солдатами, стане більше покладливим і покірним. Навіть Сен- Жермен [159 ]попався на цю вудку; президент де Мем особливо намагався запевнити двір, що це його мовлення в Парламенті примусили генералів вивести війська з міста. Сеннетер, безперечно сама розумна людина в придворній партії, не преминув незабаром розсіяти оману двору. Здоровий глузд допоміг йому розгадати наші задуми. Він оголосив Першому президентові й президентові де Мему, що їх одурачили, і вони переконаються в цьому незабаром. Думаю, що вірність істині вимагає, щоб я привів тут слова, що свідчать про проникливість цієї людини. Перший президент, людина, позбавлена гнучкості й не здатний побачити дві сторони справи разом, довідавшись про табір у Вильжюифе, викликнув з радістю: "Тепер у коадютора стане менше найманих глоток у залі Палацу Правосуддя", а президент де Мем додав: "И менше найманих шибеників". "Коадютору, добродії, заперечив їм обом Сеннетер, потрібно не вбити вас, а прибрати до рук. Коли б він прагнув д першого, нього досить було б черні, для другого знахідка військовий табір. Якщо й впрямь честі в нього не більш, ніж думають тут, громадянській війні в нас бути тепер довго".

    Кардинал на інший же день змушений був визнати, що Сеннетер виявився прав: принц де Конде оголосив, що війська наші, що зайняли позиції, де їх неможливо атакувати, заподіють йому більше турбот, ніж коли вони залишалися в місті, а ми заговорили в Парламенті голосніше, ніж йому дотепер було звично.

    Четвертого березня після обіду нам представився для цього важливий привід. Прибулі о четвертій годині пополудні в Рюель депутати [160] довідалися, що кардинал Мазарини згадають у числі тих, кого Корольова призначила бути присутнім на нараді. Вони оголосили, що не можуть вести переговори з тим, хто засуджений Парламентом. Ле Телье від імені герцога Орлеанского відповів їм, що Корольова досить здивована: Парламент, якому дозволено як рівному вести переговори зі своїм Королем, не задовольняючись цим, ще бажає обмежити влада Монарха й навіть насмілюється відкидати особи, їм уповноважених. Перший президент залишився твердий, і, оскільки двір також стояв на своєму, переговори ледь не були перервані; президент Ле Конье й Лонгей, з якими ми підтримували таємні зносини, повідомили нас про що відбувається, ми дали їм знати, щоб вони не уступали і як би в знак довіри показали президентові де Мему й Менардо, зовсім відданим двору, кілька рядків мого листа Лонгею, у приписці до якого я повідомляв: "Ми взяли свої міри й тепер можемо говорити рішучіше, ніж думали необхідним дотепер; уже після того, як я написав вам цей лист, я одержав звістку, що спонукує мене повідомити вас, що Парламент погубить себе, якщо не буде триматися з подвоєною розсудливістю". Все це в з'єднанні з мовленнями, які ми вели 5 березня в каміна Великої палати, примусили депутатів не уступати в питанні про присутність на переговорах Кардинала, настільки нестерпному для народу, що ми втратили б весь свій вплив, погодься ми з ним примиритися; надійди наші депутати так, як їм хотілося, ми, без сумніву, змушені були б, памятуя про народ, після повернення їх закрити перед ними ворота міста. Я виклав вам вище причини, по яким ми всіма можливими способами намагалися уникнути цієї крайності

    Довідавшись, що Перший президент і його супутники зажадали, щоб їм дали конвой, що супроводив би їх у Париж, двір зм'якшився. Герцог Орлеанский послав за Першим президентом і президентом де Мемом. Стали шукати способу домовитися й вирішили відрядити двох депутатів, призначених Королем [161,] і двох депутатів, присланих палатами, щоб вони почали радитися в покоях герцога Орлеанского щодо речень, зроблених тією й іншою стороною, а після доповіли про всім іншим депутатам Короля й асамблеї. Поступка ця, котра не могла не досадити Кардиналові, як бачите, він відсторонений був від переговорів з Парламентом і навіть змушений покинути Рюель і вернутися в Сен- Жермен, з радістю була прийнята магістратами й поклала початок нараді досить неприємним для першого міністра способом

    Боюся знудити вам докладним переліком того, що відбулося під час цієї наради, де раз у раз виникали незгоди й утруднення. Удовольствуюсь лише тим, що відзначу головні предмети тамтешніх дебатів, про які буду згадувати, дотримуючи хронологічного порядку в міру опису дебатів у Парламенті, а також подій, що мають стосунок до першого й до других

    У той же день, 5 березня, у Париж прибув другий посланець ерцгерцога, дон Франсиско Писарро, що мав при собі відповіді ерцгерцога й графа де Фуенсальданья на перші депеші дона Хосе Ильескаса, необмежені повноваження вести переговори з усіма, інструкцію для герцога Буйонского на чотирнадцяти сторінках, пописаних дрібним почерком, надзвичайно люб'язне лист для принца де Конти й записку для мене, сповнену чемних слів, але притім досить важливу. У ній сказано було, що "Король, його пан, не бажає брати з мене ніяких обіцянок, але цілком покладеться на слово, яке я дам герцогині Буйонской". В інструкції доручення мені виявлялася повна, і в почерку Фуенсальданьи я довідався руку герцога й герцогині Буйонских.

    Вы прочитали материал на тему: «Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (17) – Раздел 2. Автор Конспект


    июня 6, 2014 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.