• Документы > Історія маші мироновій – Раздел 2

    Історія маші мироновій – Раздел 2

    Пугачов відпустив Гринева з Машею, сказавши при цьому: "Візьми собі свою красуню; вези її куди хочеш, і дай вам бог любов так рада!" Вони поїхали до батьків Гринева, але по дорозі Гринев залишився воювати в іншій міцності, а Маша із Савельичем продовжили свій шлях. Батьки Гринева добре прийняли Машу: "вони бачили благо дати божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив'язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити". Любов Гринева до Маші вже не здавалася його батькам "порожньою примхою", вони тільки й бажали, щоб їхній син женився на капітанській дочці

    Незабаром Гринева заарештували. Махаючи дуже сильно переживала, адже вона знала теперішню причину арешту й уважала себе винної в нещастях Гринева. "Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятувати".

    Маша зібралася їхати в Петербург, сказавши батькам Гринева, що "вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, що постраждав за свою вірність". У Царському Селі, гуляючи по саду, вона зустрілася й розговорилася з однією знатною дамою. Махаючи розповіла їй про Гринева, і дама обіцяла допомогти, поговоривши з імператрицею. Незабаром Машу покликали в палац. У палаці вона довідалася в імператриці ту саму даму, з якої розмовляла в саду. Імператриця оголосила їй про звільнення Гринева, сказавши при цьому: "Я в боргу перед дочкою капітана Миронова".

    У зустрічі Маші з імператрицею по-справжньому розкривається характер капітанської дочки - простій росіянці дівчини, боягузливої по натурі, без усякого утворення, що знайшла в собі в необхідний момент досить сили, твердості духу й непохитної рішучості, щоб домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого

    Пушкін доступився до роботи над романом "Капітанська дочка" на початку 1833 року. Восени 1836 року остаточно оброблений текст роману був представлений у цензуру й через якийсь час надруковане в "Сучаснику".

    Задум "Капітанської дочки" міг виникнути, коли Пушкіна ще писав "Дубровского". Тут також повинна була йти мовлення про дворянина, що зв'язав свою долю з народом, що збунтувався. Втім, ми мовлення поведемо про чудовий жіночий характер цього Твір - про Машу Миронової

    Маша Миронова - дочка коменданта Білогірської міцності. Це звичайна російська дівчина, "круглолиця, рум'яна, зі світло-русявими волоссями". По своїй натурі вона була боягузливою: боялася навіть рушничного пострілу. Жила Маша досить замкнута, самотньо; наречених у їхньому селі не було. Мати її, Василиса Єгорівна, говорила про неї: "Маша; дівка на виданье, а яке в ній додано? - частий гребінь, так віник, так алтин грошей, із чим у лазню сходити. Добре, коли найдеться добра людина; а те сиди собі в дівках віковічної невестою".

    Познайомившись із Гриневим, Маша полюбила його. Після сварки Швабрина із Гриневим вона розповіла останньому про речення Швабрина стати його дружиною. На це речення Маша, природно, відповіла відмовою: "Олексій Иванич, звичайно, людина розумний, і гарного прізвища, і має стан; але як подумаю, що потрібно буде під вінцем при всіх з ним поцілуватися. Нізащо! Ні за які благополуччя!" Маша, що не мріяла про казкове багатство, не хотіла виходити заміж з розрахунку

    На дуелі зі Швабриним Гринев був важко поранений і кілька днів пролежав без свідомості. Всі ці дні Маша доглядала за ним. Придя в себе, Гринев зізнається їй у любові, після чого "вона без усякої манірності зізналася Гриневу в серцевій схильності й сказала, що її батьки будуть ради її щастю". Але Маша не хотіла виходити заміж без благословення його батьків. Благословення Гринев не одержав, і Маша відразу ж віддалилася від нього, хоча їй дуже важко було це зробити, тому що її почуття як і раніше були дуже сильні

    Після захоплення міцності Пугачовим батьки Маші були страчені, а неї сховала у своєму будинку попадя. Швабрин, залякавши попа з попадею, забрал Машу й посадив під замок, сподіваючись тим самим одержати її згоду вийти заміж за нього. На щастя, їй вдається відправити лист Гриневу із проханням про звільнення: "Бог завгодно було позбавити мене раптом батька й матері: не маю на землі ні рідні, ні заступників. Прибігаю до вас, знаючи, що ви завжди бажали мені добра й що ви всякій людині готові допомогти".

    Гринев не залишив неї у важку мінуту й приїхав разом з Пугачовим. У Маші відбулася розмова з Пугачовим, з якого той довідався, що Швабрин їй не чоловік. Вона сказала: "Він мені не чоловік. Я ніколи не буду його женою! Я краще <...> умру, якщо мене не позбавлять". Після цих слів Пугачов усе зрозумів: "Виходи, червона дівиця; дарую тобі волю": Маша бачила перед собою людини, що був убивцею її батьків, і, поруч із цим, її рятувальником. І замість слів подяки "вона закрила особу обома руками й запала без почуттів".

    Пугачов відпустив Гринева з Машею, сказавши при цьому: "Візьми собі свою красуню; вези її куди хочеш, і дай вам Бог любов так рада!" Вони поїхали до батьків Гринева, але в дорозі трапилося так, що Гринев був змушений залишити свою улюблену на час (воював в іншій міцності), а Маша із Савельичем продовжили свій шлях. Батьки Гринева добре прийняли Машу: "Вони бачили благодать Божию в тім, що мали випадок дати притулок і обласкати бідну сироту. Незабаром вони до неї искренно прив'язалися, тому що не можна було неї довідатися й не полюбити". Любов Гринева до Маші вже не здавалася його батькам "порожньою примхою", вони тільки й бажали, щоб їхній син женився на капітанській дочці

    Незабаром Гринева заарештували. Махаючи дуже сильно переживала, адже вона знала теперішню причину арешту й уважала себе винної у всіх нещастях Гринева. "Вона приховувала від всіх свої сльози й страждання й тим час безперестану думала про засоби, як би його врятувати".

    Маша зібралася їхати в Петербург, сказавши батькам Гринева, що "вся майбутня доля її залежить від цієї подорожі, що вона їде шукати заступництва й допомоги в сильних людей як дочка людини, що постраждав за свою вірність". У Царському Селі, гуляючи по саду, вона зустрілася й розговорилася з однією знатною дамою. Махаючи розповіла їй про Гринева, і дама обіцяла допомогти. Незабаром Машу покликали в палац. У палаці вона довідалася в імператриці ту саму даму, з якої розмовляла в саду. Імператриця оголосила їй про звільнення Гринева, сказавши при цьому: "Я в боргу перед дочкою капітана Миронова".

    У зустрічі Маші з імператрицею по-справжньому розкривається характер капітанської дочки - простій росіянці дівчини, боягузливої по натурі, як говорила її власна мати, але сили, що знайшла в собі в необхідний момент досить, твердості духу й непохитної рішучості, щоб домогтися виправдання свого ні в чому не винного нареченого

    Вы прочитали материал на тему: Історія маші мироновій – Раздел 2. Автор Конспект


    июля 12, 2016 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.