• Учителю > Ідея Раскольникова і її катастрофа(По романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Злочин і покарання Достоєвський Ф. М

    Ідея Раскольникова і її катастрофа(По романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Злочин і покарання Достоєвський Ф. М

    Ідея Раскольникова і її катастрофа(По романі Ф. М. Достоєвського "Злочин і покарання") Достоєвський у своєму романі зображує зіткнення теорії з логікою життя. На думку письменника, логіка життя завжди спростовує, робить неспроможної будь-яку теорію. Виходить, будувати життя по теорії не можна. І тому головна філософська думка роману розкривається не як система логічних доказів і спростувань, а як зіткнення людини, одержимого вкрай злочинною теорією, з життєвими процесами, що спростовують цю теорію Теорія Раскольникова ґрунтується на нерівності людей, на вибраності одних і приниженні інших. І вбивство баби задумане як життєва перевірка цієї теорії. Такий спосіб зображення вбивства відбиває авторську позицію: злочин, що зробив Розкольників, - це низька, підла справа з погляду самого героя.

    Але він зробив його свідомо, переступив свою людську натуру, хоча начебто й не зі своєї волі, начебто виконуючи чиєсь приписання У трактирі Розкольників підслухав міркування студента про те, що в ім'я високих цілей бабу-процентщицу можна вбити. Але виникла непередбачена обставина - фатальною випадковістю стало вбивство Лизавети. Убивши бабу, він перевів себе в розряд людей, до яких не належать ні Разумихин, ні сестра, ні мати, ні Соня. Він відрізав себе від людей. Це заважає йому не тільки жити спокійно, але й просто жити. Тому щиросердечна боротьба героя стає усе заплутаніше, Розкольників як і раніше вірить у силу своєї ідеї й нехтує себе за слабість. У той же час він страждає від неможливості спілкування з матір'ю й сестрою, думати про їх так само болісно, як думати про вбивство Лизавети. Розкольників повинен, по своїй теорії, відступитися від тих, за кого страждає. Йому нестерпна думка про те, що його теорія подібна з теоріями Лужина й Свидригайлова, він ненавидить їх, але не має права на цю ненависть.

    "Мати, сестра, як я люблю їх! Отчого тепер я їх ненавиджу, поруч себе не можу виносити..." У монолозі показаний весь жах його положення: людська натура зштовхнулася з його нелюдською теорією, і вона, теорія, перемогла Достоєвський не показує морального відродження свого героя. Завдання письменника полягає в тім, щоб показати, яку владу над людиною може мати ідея і як страшної може бути ця ідея Ідея героя про право сильного на злочин виявилася абсурдною. Реальне життя перемогло теорію. Истерзавшись від самітності, сумнівів і борошн совісті, Розкольників приймає шлях смиренності, жалю, а в остаточному підсумку відмовляється від якого-небудь протесту. Достоєвський розумів, що такий фінал суперечить логіці розвитку художнього образа Раскольникова, та й слова покаяння й смиренності Раскольникова звучать не дуже переконливо.

    Але все-таки звучать! Достоєвський хоче переконати читача в безглуздості й шкідливості активної боротьби людини за зміну існуючого порядку, у безглуздості й шкідливості боротьби насамперед для самої людини. Загальна гармонія й щастя людей можуть бути досягнуті лише діяльною християнською любов'ю, стражданням і смиренністю. У реальному житті цей заклик Достоєвського означав лише відступ перед миром насильства й зла, що так нещадно викриває роман "Злочин і покарання".

    Вы прочитали материал на тему: Ідея Раскольникова і її катастрофа(По романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Злочин і покарання Достоєвський Ф. М. Автор Конспект


    сентября 29, 2016 Опубликовано: Учителю




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.