• Документы > Доля народу у творчості А. Твардовского і її художнє втілення

    Доля народу у творчості А. Твардовского і її художнє втілення

    Твір по літературі: Доля народу у творчості А. Твардовского і її художнє втілення Доля народу була однієї з головних, якщо не самою головною темою творчості А. Твардовского. Поет знав про цю долю не понаслишке, він сам був частиною народу, сам пережив всі ті лиха й радості, які випали на частку російських людей в XX столітті. Він ніколи не відокремлював себе від інших, уже в зрілі роки, міркуючи про свою творчість, писав: Просто - мені дорого все, що й людям, Усе, що мені дорого, те й співаюся Разом з багатьма молодими людьми свого покоління А. Твардовский повірив у нове життя, у те, що вона буде для селян краще колишньої. У своїх віршах середини 1920-х років і наступного років оспівав колгоспне село.

    Більшу популярність мала у свій час його поема «Країна Муравия», герой якої - Микита Моргунок - мріяв знайти своє селянське щастя. Подібно героям поеми Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре», Микита відправляється в шлях шукати країну щастя - Муравию, де «земля в довжину й завширшки - / Навкруги своя. / Посієш бубочку одну, / і та - твоя». Однак на відміну від некрасовских героїв Моргунок зрозумів головне - що щастя може бути тільки в колгоспному житті. Не засумнівався в правильності обраного народом, а вірніше, за народ шляху А. Твардовский і після того, як сім'я його - батько, сільський коваль, мати, брати були розкуркулені, заслані на північ, натерпілися багато горя.

    Лише через десятиліття, із загостреним почуттям особистої провини поет повернеться до тих рокам, напише про їх інакше, чим вмолодости. Уже в ранніх віршах поета відчувається його неабиякий талант. На повну силу він виявився в роки Великої Вітчизняної війни. У ті роки А. Твардовский розділив горі народу, особливо боляче йому було усвідомлювати, що рідна його сторона, Смоленщина, захоплена ворогами. Вірші. А.

    Твардовского військового й післявоєнного років - зразок найвищої лірики. Поет бачить війну очами рядового її учасника, герої його віршів - солдати, біженці, селяни, будинку яких трапилися на фронтових шляхах. У віршах цього років в А. Твардовского чітко звучать народно^-поетичне традиції, іноді вони близькі до народних пісень, іноді прямо їх використовують. Так, починаючи свій вірш рядками відомої народної пісні «Позарастали стібки-доріжки», автор далі пише свій, фронтовий її варіант: «Позарастали / Мохами-Травою / Окопи наші / Перед Москвою».

    Народна пісня, залишаючись близької читачеві, переосмислюється поетом Однієї з вершин лірики А. Твардовского став його вірш «Я вбитий під Ржевом», датоване 1945-1946 роками. Не випадково тут згадування Ржева - саме там ішли самі кровопролитні за всю війну бої, були найстрашніші втрати. Саме це слово стало символом трагедії війни. Вірш А. Твардовского - це жагучий монолог, що мертвий адресує живим. У ньому звучить і повне гіркоти усвідомлення необоротності случившегося: И у всьому цьому світі, До кінця його днів, Ні петлички, ні лички З гімнастерки моєї Але в цьому ж вірші є й інший мотив - почуття того, що борг перед Батьківщиною виконаний до кінця, що «...

    недарма боролися / Ми за Батьківщину-Мати». И по праву людини, що віддав усе, що в нього було, мертві кличуть живих до відповіді: Ви повинні були, брати, Устояти, як стіна, Тому що мертвих проклятье - Ця кара страшна У цих рядках поет опирається на дуже глибокі народні традиції, що сходять до древніх часів. Не випадково тут і звертання - «брати», у ньому - теж певна традиція Доля народна відбилася в найвідомішому добутку А. Твардовского військових років - поемі «Василь Теркин». Це «Книга про бійця», як назвав її сам автор, книга про народ і для народу, адресована не вибраному колу аматорів поезії, а рядовим бійцям. Цим визначається і її художня мова - доступний і зрозумілий Нехай читач імовірний Скаже із книжкою в руці: - От вірші, а все понятно, Усе на російським мові... - Так сам поет позначає своє завдання.

    Його герой, Василь Теркин, має завидну літературну долю. Він зійшов зі сторінок поеми, активно ввійшов у життя, багато бійців писали авторові, що знали Теркина особисто, а іноді й листа йому адресували. Створений А. Твардовским образ - це втілення народного характеру в його кращих проявах. При цьому він не виявляє собою відвернений ідеал, це жива людина, веселий і лукавий співрозмовник. У його характері з'єдналися риси героя народних казок про лихого й спритного солдата, героя народних пісень - є в народній творчості спеціальний жанр - солдатські пісні, героя народних переказів і легенд про богатирів і риси, що сходять до літературних традицій - наприклад, чимсь схожий він на персонажів «Севастопольських оповідань» Л.

    Толстого. Теркин - це стійкий боєць, загартований труднощами життя, трудівник, майстер на всі руки - і тесля, і пічник, і годинники полагодити вміє, лихий гармоніст і баляндрасник, слово якого жадібно ловлять слухачі. Війну він сприймає як важку, але необхідну роботу, не проявляє показного геройства, не говорить гучних слів - навіть про найвищому, про свою любов до батьківщини. Він говорить буденно-просто й разом з тим з разючою щирістю, глибиною почуття: ...Але Росію, матір-бабу, Нам втрачати не можна ніяк. Наші діди, наші діти, Наші онуки не велять. Скільки років живемо на світі?

    Тищу?.. Більше? Те-Те, брат! Герой поеми не відокремлює своє життя від життя країни - звідси й ці слова про те, що живемо на світі більше «тищи» літ Новою вершиною творчості А. Твардовского й всій росіянці поезії XX століття стали його вірші й поеми 60-х років. У них автор знову й знову звертається до теми народної долі, заново переосмислює багато чого случившееся в житті його співвітчизників за піввіку. Звертається він і до самого таємного - долі своїх близьких, з якими так жорстоко розправилася колись влада. Ця тема пронизує й лірикові А. Твардовского, і його поему «По праву пам'яті».

    «Пам'яті матері» - так названий один із циклів його віршів, датований 1965 роком. Не тільки про свою матір, про трагічну долю всього російського селянства пише в ньому автор. Час втрутився в життя людей, які від століттю жили й працювали на землі, зірвало їх з рідних місць. І якщо в народній пісні співалося про те, як «...

    прощалася / Навік з матір'ю рідний, / Якщо заміж виходила / Дівка на берег інший», те в XX столітті російським селянкам дісталася інша доля, «інші перевози / У житті бачити довелося». Зруйнований століттями лад, що складався, народного життя, все краще, що було в сільському житті, винищено, теперішні трудівники, такі як батько автора поеми «По праву пам'яті», виявилися ворогами на рідній землі Підбиваючи підсумок, можна сказати, що доля народу стала провідною темою у творчості А. Твардовского, зробивши його значним явищем росіянці літератури

    Вы прочитали материал на тему: Доля народу у творчості А. Твардовского і її художнє втілення. Автор Конспект


    августа 19, 2016 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.