• Планирование > До нього не заросте народна стежка

    До нього не заросте народна стежка

    Твір по літературі: До нього не заросте народна стежка А. С. Пушкін мало прожив, але багато написав. Однак у порівнянні з тим, скільки написано про поета після його смерті, написане їм самим - крапля в море. Хто тільки не писав і що тільки не писали про Пушкіна? Адже крім щирих шанувальників створінь великого співака були в нього й недоброзичливці. Швидше за все ці люди заздрили поетові, його славі, його генієві - їх можна назвати сальеристами.

    Як би там не було, але людська пам'ять зберегла найкраще й вірне, що сказано й написане про Пушкіна, людину й поета. Ще при житті Олександра Сергійовича Гоголь писало: "При ім'ї Пушкіна негайно осіняє думка про російського національного поета". І це дійсно так: що б не писав Пушкіна, про що б він не писав - "там російський дух, там Руссю пахне". Але от "загинув поет - невільник честі".

    І наступного дня після смерті поета його друг письменник Одоєвський написав у некролозі: "Сонце нашої поезії закотилося! Пушкіна помер, помер у кольорі років, у середині свого великого поприща!.. Більше говорити про сем не маємо сили, та й не потрібно, усяке російське серце буде роздерто. Пушкіна! Наш поет! Наша радість, народна слава!..

    " Уже двісті років від дня народження поета й більше ста шістдесятьох - від дня його смерті. Кому як не нам, його нащадкам, судити: Пушкіну дійсно належить народна слава, його ім'я знайомо кожному школяру, його творчість захоплює, зачаровує, змушує задуматися... А які чудові слова про Пушкіна сказав поет і критик А. Григор'єв: "Пушкін - наше всі!" І із цим теж не можна не погодитися: навпаки, кожний, хто знаком із творчістю поета, не перебільшить, якщо назве великого генія розумом, честю, совістю й душею російського народу. Любов'ю й вдячністю до Пушкіна наповнені проникливі слова Миколи Рубцова: Немов дзеркало російської стихії, Відстоявши назначенье своє, Відбив він всю душу Росії!

    И загинув, відбиваючи неї... Воскреє ім'я Пушкіна й при слові "воля". Ах, як любив її поет, як дорога вона йому була! Тому й прославляв, тому й пісні співав про вола й волю. І цю місію - прославляння волі - уважав однієї з головних місій, відведених йому на землі: И довго буду - тим люб'язний я народу, Що почуття добрі я лірою будив, Що в моє жорстоке століття восславил я волю... Пушкін - поет глибоко народний. "І непідкупний голос мій була луна російського народу", - писав він. Важливо згадати і його слова, сказані якось у розмові з Жуковським: "Єдина думка, якою я дорожу - це думка російського народу". І народ почув і оцінив шляхетного свого співака, нехай не відразу, нехай через роки, але - назавжди.

    Його творчість - своєрідний камертон для письменників багатьох літератур, його життя - приклад людського достоїнства й честі. І доти, поки ці якості будуть у людей у ціні, до Пушкіна "не заросте народна стежка".

    Вы прочитали материал на тему: До нього не заросте народна стежка. Автор Конспект


    февраля 16, 2016 Опубликовано: Планирование




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.