Аналіз вірша Н. А. Некрасова «Батьківщина»

Твір по літературі: Аналіз вірша Н. А. Некрасова «Батьківщина» Микола Олексійович Некрасов - поет небувалої совісності, гіркій іронії й пронизливому болю. Його поезія жива народним духом, сподіваннями й стражданнями людей. Поезія Некрасова відбивала правду життя, того так гірко говорить автор про свій народ. Вірш "Батьківщина", написане в 1846 році, відбиває настрій парубка, із чесною й доброю душею, що взглянули навколо розумними й уважними очами. Мало втішливого бачить патріот у навколишнім житті И от вони знову, знайомі місця, Де життя батьків моїх, марна й порожня, Текла серед бенкетів, безглуздого чванства, Розпусти брудного й дрібного тиранства У цих рядках чітко звучить позиція автора стосовно всьому що происходили й відбувається зараз. Він не тільки обвинувачує "батьків" за їх "тиранство", "розпуста", "чванство", але зізнається й у своєму невартому житті: він не має сил був протистояти середовищу Ненависть у душі ганебно притая, Де іноді бував поміщиком і я... Автор позначає основне зло - кріпосне право: безроздільне розпорядження собі подібними. Це вже гріх - володіти людьми й експлуатувати "хрещену власність". Уседозволеність народжує в одні звірині інстинкти, але в інших, кращих людях, - бажання змінити навколишнє життя, так не схожу на людську Де рій подавлених і трепетних рабів Заздрив життю останніх панських псів И знову звертання до жіночої частки, тепер уже матері, а потім і сестри, що мало відрізняється від рабської.

Ще важче було культурним і вихованим жінкам терпіти щоденне попрання достоїнства від грубого й себелюбного "супутника життя", що тримає своїх кріпосних дівчин вналожницах. Ти жереб свій несла в мовчанні раби... Але знаю: не була душа твоя безпристрасна; Вона була горда, завзята й прекрасна... Стає зрозуміло й виправдане та зловтіха, що охоплює ліричного героя побачивши загального запустіння й розрухи. Він сподівається, що разом з будинком, що завалився набік, зрубаним бором і збіглої в небуття хазяїном, що "усіх собою давив" і один дихав вільно, піде й страшний час, адже повинне ж щось змінитися... Але не так-те просто все в людському житті. Автор це прекрасно розуміє: Проклятьем на мене лягло непереборним Гіркота, біль і туга чуються в цьому вірші.

Автор не бачить істотних змін, на які міг би розраховувати И ще хочеться звернути увагу на одну особливість цього вірша й лірики Некрасова в цілому. Не слід уважати "я" обов'язково авторським, це може бути й голос його ліричного героя, і збірного образа, і особистим "я", але частіше це синтез всіх цих голосів. Саме тому вони звучать так пронизливо, доходять до серця й душі читача. Саме про цьому й мріяв поет


Понравилась статья? Поделиться с друзьями: