• Документы > А. П. Огірків Філософія науки епохи Освіти Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма – Раздел 2

    А. П. Огірків Філософія науки епохи Освіти Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма – Раздел 2

    Фонтенель взагалі розглядає знання як знання математичне й досвідчене. По походженню своєму всі ідеї досвідчені. Навіть аксіоми математики досвідчені по своєму генезисі: "Ми одержуємо всі ідеї з досвіду; але серед них є такі, які досвід, якщо можна так сказати, залишає з того моменту, як зробить їх на світло, і вони продовжують жити без нього; інші ж подовгу мають потребу в його підкріпленні"19.

    Філософію науки, що розвивається Фонтенелем, відрізняє сполучення картезіанського раціоналізму з емпіризмом. Ця установка формулюється їм в інтерпретації взаємини математики й фізики: геометрія марна, якщо вона не використовується у фізику, а фізика має свою субстанцію в тій мері, у якій ґрунтується на геометрії. За його словами, що видаються фізики нашого сторіччя - Галилей, Декарт, Гассенди, батько Фабри минулого видатними геометрами20. Фонтенель пише спеціальну роботу про корисність математики (1708), що ототожнюється їм, щоправда, з геометрією21.) метафізично - спекулятивне поняття нескінченності не може бути застосовано ні до дослідження чисел, ні до аналізу довжини і є продуктом чистого розуму (це "чисто умоглядна ідея"), у той час як математичне поняття нескінченності іншого роду - у математику "доводяться лише ті властивості, які випливають із припущення", з деяких прийнятих принципів і правил22. Фонтенель аналізує перед - ставления "перших геометрів" про нескінченність, які знайшли своє вираження у введенні ірраціональних чисел, в аналізі гіперболічних і асимптотических кривих. Після опису періоду варварства й возрож - дения наук Фонтенель звертається до спадщини вчених різних країн, що досліджували проблему нескінченності. У повній відповідності із французьким емпіризмом і сенсуалізмом Фонтенель критикував "дух систем"23. Ототожнюючи логікові з метафізикою й схоластикою, він протиставляє їй мистецтво експерименту й досвіду. В "Трактаті про людський розум" він писав: "Те, що звичайно називають логікою, завжди представлялося мені досить недосконалим мистецтвом: за допомогою логіки ви не можете уявити собі, ні яка природа нашого розуму, ні якими засобами користується він у своїх вишукуваннях, ні які границі, покладені йому Богом, або дозволений йому Богом обсяг, ні, нарешті, які різні шляхи до тих цілям, які розум перед собою ставить"; всі дослідження в логіку, за його словами, "досить порожні й марні вишукування, що містять у собі мало цікавого"24.) в "Історії Академії", він звертає особливу увагу на очевидну й безпосередню корисність наукових досліджень, наприклад хімії для медицини й фармакології, ботаніки для медицини, механіки для будівництва кораблів і т.д., неодноразово виражаючи надію на те, що в майбутньому зв'язку наук і ремесел будуть більше плідними25.

    У своїх " елогах" Фонтенель відзначає практичну цінність ідей, що висувалися вченими26. Корисність математики він убачає не тільки у формуванні безлічі істин, але й в очищенні свідомості людей і вважає саме останнє найціннішим27. Наукове дослідження він зв'язує з духом порядку, ясності й точності, а математика серед наук займає найбільш високе місце, оскільки найбільше точно виражає цей дух, або ідеали науковості

    Велика увага у своїх виступах Фонтенель приділяв формуванню точної і ясної наукової мови. Так, в 1741 р. він відзначив у своєму виступі в Академії наук, що наука в древньому Єгипті використовувала сакральну мову, зрозуміла лише жерцям, нова ж наука прагне говорити природною мовою в тій мері, наскільки це можливо28. Увага до проблем мови науки пояснюється не в малому ступені тим, що Фонтенель прагнув популяризовать досягнення вчених різних спеціальностей. Будучи досить утвореним, здатним не просто зрозуміти, але й викласти в яскравій формі результати чужих досліджень, Фонтенель сам так визначав свою роль як секретаря Академії наук: він повинен розуміти мови вчених різних спеціальностей, їх правильно інтерпретувати, надавати ясність їхнім роботам, причому бути незацікавленим і вільним від всіх пристрастей29. П. Флуранс, секретар Академії в XIX в., писав про Фонтенеле: "Він був одним з перших, хто розумів метафізику наук, і першим, хто почав говорити мовою всіх (la)"30.

    Фонтенель - один з перших французьких просвітителів, що висунули ідею прогресу наукових знань. Ця ідея їм формулюється, щоправда, у неявній ще формі в "Відступі із приводу древніх і нових" (1688), а в явній формі в 1727 р. в "Передмові до початків геометрії нескінченного", де, обговорюючи питання про порядок відкриттів у науці, він підкреслює, що порядок регулюється їхнім прогресом. Ідея прогресу "формується тільки після певного числа відкриттів, що передують розвитку цієї ідеї, коли здійснюється поворот до періоду розквіту цих відкриттів"31. Тим самим Фонтенель обговорює питання про виникнення самої ідеї прогресу наук і правильно звертає увагу на те, що її висування пов'язане з вус - пехами наук, а самі успіхи ці є свідченням прогресу науки32. Фонтенель розглядає ідею прогресу в широкому контексті: в - перших, мовлення в нього йде не тільки про вдосконалювання методів наукового дослідження, а про відкриття в цілому; по-друге, він фіксує те, що реальні успіхи наукового знання приводять до формулювання ідеї прогресу в самосвідомості вчених; в - третіх, вивчення того, як формули - руется ідея прогресу науки в роботах Фонтенеля, дозволяє виявити основні тенденції в становленні цієї ідеї, що стала основний в історіографії взагалі й історіографії науки зокрема. Ідея прогресу наукових знань припускає дослідження тенденцій розвитку науки, передбачення її майбутнього. Правда, Фонтенель приділяє цьому аспекту ідеї прогресу набагато менша увага, чим інші просвітителі

    У своєму "Відступі із приводу древніх і нових" (1688) Фонтенель, включаючись в "суперечку древніх і нових", що розгорнулася у Франції в XVII в., висловлює своє відношення до античної спадщини й відстоює точку зору, відповідно до якого сучасність вище попередньої культури. Ідея прогресу затверджувалася в самосвідомості європейських учених. Англієць Т. Спрет написав "Історію Лондонського королівського суспільства", Д. Гленвилл опублікував роботу про прогрес знання із часів Аристотеля. Більшу роль у твердженні цієї ідеї зіграло те, що в "суперечку між древн і новими" увімкнулися філософи науки. Для них безсумнівно: культ античності чреватий приниженням досягнень сучасної їм науки й необхідно показати перевагу сучасної науки над древньою. Ідея прогресу й стала керівною ідеєю в їхній боротьбі за нову науку, за соціальне визнання її успіхів. Ш. Перро в передмові до своєї книги "Паралель між древніми й новими відносно мистецтв і наук" писав: "... необхідно в деталях проаналізувати всі образотворчі мистецтва й всі науки, розглянути, якого рівня досконалості вони досягли в прекраснейшее час античності й у те самий час відзначити міркування й досвіди, додані після її, і зокрема в сторіччя, у яких ми живемо"33.

    Маючи на увазі, такі роботи Фонтенеля, як "Діалоги мертвих - древніх і нових", Перро називає його видатним філософом, що дав нам точну історію прогресу в пізнанні природних причин, описав різні думки, які існували протягом часу, і те, скільки із цього знання додано після нашого століття, і особливо після створення Академії у Франції й Англії

    Фонтенель у передмові до "Історії Академії наук" чітко виразив істоту своєї позиції: "Після довгого періоду варварства науки й мистецтва почали відроджуватися в Європі - красномовство, поезія, живопис, архітектура першими вийшли з мороку, у минуле століття вони розвивалися подібно вибуху. Але науки, що вимагають більше глибокого міркування, такі, як математика й фізика, ожили у світі більш пізно й з іншим видом досконалості..."34 У елоге, присвяченому абатові Галуа, Фонтенель прямо вказує, що історія наук повинна бути "прогресом людського розуму"35. В елоге про Монморте Фонтенель відзначав, що він "працював над історією геометрії.) мовою геометрії, той різновид прогресії, інтервали в якій спочатку вкрай великі, а потім, природно, усе більше й більше зменшуються"36. Відзначаючи думки Лейбница про необхідність і важливість створення історії наук для утворення, Фонтенель писала: "Історія думок людства, звичайно цікава з погляду свого нескінченного різноманіття, іноді також має освітнє значення.) підводні камені людського розуму; намічає шляхи більше вірні й, що найбільше важливо, вона вчиться у великих геніїв..."37"Древні винайшли рішуче всі!" - от пункт, по якому особливо тріумфують прихильники древніх38 і проти якого рішуче заперечує Фонтенель.

    "Ніщо так сильне не затримує прогрес, як зайве поклоніння стародавності. Оскільки наступні покоління присвятили себе культу Аристотеля... те не тільки філософія не одержала ніякого розвитку, але, більше того, вона загрузла в трясовині нісенітниці й незбагненних ідей" (С. 187). Древні - наші попередники, сучасна наука перевершує науку древніх - така позиція Фонтенеля: "... ми, освічені думками древніх і навіть самими їхніми помилками, їх перевершуємо" (С. 177). Відзначаючи "колосальну повільність" досягнення людьми розумної точки зору, "прогрес... іде вкрай повільно" (С. 199), він формулює ідею нескінченного, повільного прогресу наук. За його словами, фізика, медицина, математика вдосконалюється "украй повільно, причому процес цей вічний", він "носить нескінченний характер, і останні фізики або математики, природно, повинні бути самими митецькими" (С. 178). Прогрес цих наук являє собою безупинно зростаюче нагромадження поглядів, яким слід випливати, і правил, які варто виконувати: "... розум із плином століть зроблений - ствуется" (С. 187). Це стосується методу міркування - найголовнішого у філософії, що "найвищою мірою вдосконалилася в наше століття" (С. 178). Кумулятивно-Лінійна історіографічна концепція обґрунтовується Фонтенелем онтологически: шлях природи - "... все постепенно проводити по сходам" (С. 165). Інакше кажучи, послідовність, ступінчастість змін природи є способом обґрунтування безперервності прогресу наукових відкриттів

    Вы прочитали материал на тему: А. П. Огірків Філософія науки епохи Освіти Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма – Раздел 2. Автор Конспект


    июля 19, 2016 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.