• Документы > А. П. Огірків Філософія науки епохи Освіти Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма – Раздел 1

    А. П. Огірків Філософія науки епохи Освіти Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма – Раздел 1

    А. П.Огірків Філософія науки епохи Освіти

    Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма

    - один з видатних мислителів Франції й діячів Освіти XVШ в.)"Сходячи до Монтеню й Шаррону, Джордано Бруно й Кампанелле, до вчених - вільнодумцям початку XVII в., Фонтенель перекидає міст також і до Монтеск'є (якого він пережив фізично), до Вольтера й Гольбаху і є живою ілюстрацією розвитку думки від Ренесансу до революції"1в 1674 р. у Париж він пробує свої сили в літературній творчості (пише вірші, п'єси, лібрето двох опер), а після повернення в 1680 р. у Руан усе більше зосереджується на вивченні проблем філософії й науки.)"Діалоги мертвих древніх і новітніх осіб" ("), у яких виражені скептичні умонастрої молодого Фонтенеля. Так, в одному з діалогів він проводить думку про те, що й мораль і наука мають свої химери: "Всі науки на світі мають свою химеру, навколо якої вони рухаються, але яку вони не мають сил піймати; однак по шляху вони знаходять інші, досить корисні знання"2Джерело: Література Освіти )"загальноприйняті думки можуть служити керівництвом для здорових мислителів лише в тому випадку, якщо приймати їх у протилежному значенні" (С. 55). "Якщо розум знаходить нові знання, його можна лише пошкодувати. Виходить, від природи він дуже недосконалий", - говорить Фонте - нель вустами Галилея, приписуючи йому скептичну оцінку розуму (С. 53).) Розуму єдиний засіб уникнути оман і промахів - "не робити ні кроку вперед. Але таке положення для людського розуму вкрай обтяжливо: адже він - у русі, він повинен іти вперед. Все світло поняття не має про те, що значить сумніватися, лише освіта приводить до пізнання цього, а також сила волі, що дозволяє залишитися на цьому шляху. Тим часом сумнів - річ бездіяльна, а людям необхідна дія" (С. 57).)"Повідомлення про острів Борнео", "Міркування про множинність мирів", "Сумніву із приводу фізичної системи окказиционализма", "Відступ із приводу древня й нових", "Історія оракулів" і ін. Найбільшу популярність із них одержали "Міркування про множинність мирів", у яких Фонтенель робить світоглядні й атеїстичні висновки з геліоцентричної системи Коперника, критикує християнські догмати й пропагує досягнення астрономії. Дослідження Фонтенеля про Декарте, по математику, його історичні праці здобули йому популярність, в 1691 р. він був вибраний членом Академії наук, а в 1699 р. зайняв пост беззмінного секретаря академії.)"Історія Академії наук від її підстави в 1666 р. до 1686 р.", "Історія Королівської Академії наук з 1686 р. до її відновлення в 1699 р.", "Історія королівської Академії наук з 1699 по 1740 р."3розвитки природничих наук і філософії в передреволюційній Франції. Біографії, дані Фонтенелем в елогах, репрезентируют історію науки в персоналіях, в особах, будучи ще, щоправда, не вільними від агиографических, морально-повчальних рис (що пояснюється насамперед ситуацією й спрямованістю елогов).

    Роботи Фонтенеля одержали високу оцінку вже в його сучасників. Трюбле, збираючи матеріал про життя й праці Фонтенеля, бачив у ньому "людини, що більше всіх зробив для поширення смаку до наукових занять, для поваги вчених, для їхньої більшої винагороди"4.)"одним із самих чудових людей, які не тільки були свідками всіх рево - люций, що відбулися в людському знанні в цьому сторіччі, але й були творцями багато чого в цих революціях і поклали початок для інших. Його праці стали класичними...

    Філософський дух, настільки широко рас - пространенний сьогодні, бере свій початок від Фонтенеля"5. Кюв'є й Лаланд указали на його діяльність на пості секретаря академії як на одну із причин процвітання наук у Франції XVШ в. За словами Кюв'є, ніхто краще Фонтенеля не міг розпізнавати наукові істини, що не мали методичного викладу, і робити їх доступними для всіх6. Лаланд у передмові до видання "Міркувань про множинність мирів" (1828) писав: "Мало хто з людей сприяла прогресу наук, роблячи їх доступними для всього миру й будячи смак до їхнього вивчення своїми похвальними словами (елогами)"7. За словами історика французької філософії Лагарпа, Фонтенель зайняв одне з перших місць серед філософів - просвітителів завдяки своїй "Історії Академії наук" і "елогам"8.

    Треба сказати, що інші сучасники Фонтенеля іронічно ставилися до його особистості, до певних рис його нелегкого характеру. Так, Жан де Лабрюйер вивів молодого Фонтенеля під ім'ям Кидия як стомлюючого базіки, педанта й жеманника, єдине його бажання якого - "думати інакше, чим інші, і ні в чому не бути схожим на них"9.

    Характеристику особистості Фонтенеля як позера й педанта, але одночасно як "совершеннейшего критика своєї епохи, патріарха її"10 дав Ш. Сент-Бев. Історики науки у Франції переважна увага приділяли або відстоюванню Фонтенелем картезіанської фізики Ньютона, або його популяризації досягнень науки11.

    Саме як захисника картезіанської космології згадує Фонтенеля історик фізики Ф. Розенбергер12Джерело: Література Освіти )"Множинності мирів" А. Калам затверджує: "Головним чином у Декарта він черпав свої наукові пізнання. Він переконаний картезианец і до кінця життя залишиться вірним фізиці Декарта"13. Лише в останні роки наукова й філософська творчість Фонтенеля починають аналізувати в більше широкому соціокультурному контексті й досліджувати його роботи з методології науки, зокрема його елоги14.

    Зупинимося лише на поданнях Фонтенеля про генезис і про рух наукового знання, на висунуті їм принципах філософії науки. Якщо спробувати коротенько охарактеризувати провідні принципи підходу Фонтенеля до історії науки, то слід зазначити по-перше, формування ідеї прогресу наук, нескінченного вдосконалювання наукових знань і відкриттів; по-друге, розходження між процесами походження й історії (прогресу); по-третє, панування хронографічного підходу в історичних описах, зокрема в "Історії Академії наук", де основний акцент робиться на хроніку поточних подій, досвідів, експериментів, ідей по різних відділеннях Академії наук; по-четверте, культ видатних учених, або геніїв, використання в історії науки посилок і методів агіографії, де в ролі міфічних героїв і "святих" виступають учені; в-п'ятих, підкреслення важливої ролі випадковості в історії наукового знання; в-шостих, аналіз географічних і кліматичних умов, що обумовлюють виникнення й розвиток наук; в-сьомих, протиставлення природного й цивілізованого станів в історії людства, од - їм з підстав якого виявляється наявність мистецтв і наук; в-восьмих, упевненість у тім, що історіографія науки, що ґрунтується на розчленовуванні виникнення й прогресу, є важливим засобом побудови генетичної історії розуму, усвідомлення прогресу чоло - веческого Розуму

    Фонтенель був захисником картезіанської фізики. "Міркування про множинність мирів" стали апологією не тільки коперникианского світогляду й нової астрономії, але й механістичної моделі всесвіту. Механіцизм припускає проведення ідеї про те, що закони природи збігаються із законами механіки. Ці механістичні установки Фонтенеля, що зв'язуються їм з фізикою Декарта, чітко виражені й в одному з томів "Історії Академії": "Ті самі закони правлять скрізь, добутку природи ґрунтуються на тих самих принципах і здійснюються певною мірою тим же образом і в мистецтвах... Ця механіка, за допомогою якої я закриваю очі й роблю всі невидимим, проводиться завдяки природному руху й не є менш реальної, чим все інше"15.

    Фонтенель виступав на захист картезіанської фізики в книзі "Теорія картезіанських вихрів разом з міркуваннями про відштовхування". Вона вийшла через 65 років після виходу "Математичних початків" Ньютона й у період твердження ньютонианской фізики як парадигма точного, позитивного знання. Розглядаючи принципи системи Декарта, Фонтенель протиставляє дві лінії в розвитку фізики, одна йз яких уводила неподільні частки й порожнечу, а інша підкреслювала безперервність, континуальность универсума.) картезіанства. Більше того, Фонтенель убачає у фізику Ньютона спадщина схоластичної філософії, що допускала "симпатію", "відраза" як сутнісні якості, пояснюва_ не нею, а виконуючу функцію пояснювальних схем

    На думку Фонтенеля, сила відштовхування є продуктом уяви Ньютона й суперечить даним досвіду й експерименту. Настільки ж критично Фонтенель ставиться й до трактування Ньютоном простору й сили. Він уважає їх скоріше математичними абстракціями, що не мають безпосереднього відношення до реальності, а не фізичними поняттями16. Однак критичне відношення до механіки Ньютона не перешкодило Фонтенелю в "Похвальному слові Ньютонові" високо оцінити його "Оптикові", що, за його словами, "представляє вищу модель мистецтва керування в експериментальної фи - лософии"17.

    Іншими словами, він підкреслив значення експериментального методу в дослідженні Ньютона. Фонтенель віддає пріоритет досвіду й спостереженню, тому що ряд наук не досяг ще висот математичного узагальнення. Відповідно до аналітичного методу Декарта, він відзначає, що істина - проста й очевидна. Однак у ряді питань, зокрема в трактуванні автоматизму рухів тварин і ефективності механічних моделей у біології, Фонтенель розходиться з Де - картом, полемізуючи з тезою, що "у тварин усе без винятку механистично"18.

    Вы прочитали материал на тему: А. П. Огірків Філософія науки епохи Освіти Розділ 3. Фонтенель і виникнення сциентизма – Раздел 1. Автор Конспект


    июля 17, 2016 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.