• Документы > 10 клас. «Впоперек ночі». невигадана повість (2000 рік) – Раздел 3

    10 клас. «Впоперек ночі». невигадана повість (2000 рік) – Раздел 3

    Одного разу під ним я знову побачив тінь матері такою, як у парку над зруйнованим гніздом. Вона дивилася собі під ноги. А там… там на землі лежала тоненька лусточка справжнього батонного хліба, намазана лівером. В моє тіло неначе хто влив порцію допінгу. За долю секунди зробив стрибок вправо, вхопив лустку і став у стрій.

    Куди тій охороні було зреагувати! Я жадібно жував солодкі крихти й розмірковував: кусничок був чистий, лежав на ненамазаному боці. Жодної піщинки на зубах не тріснуло.

    Отже, був покладений умисно, а не викинутий. Виходить, є ще люди й у цьому світі.

    Стіни в будинках мали оплавлену страшним жаром термітних бомб штукатурку. Патьоки рідкого піску застигли в твердючу скловидну масу. На нижчих поверхах завершувалась реставрація. Верхні сповнені цоканням гострих лопаток, що ковзались по скляних бурульках, не маючи змоги сколупнути нарости. Цим займались немічні в’язні.

    Сильніші носили в дерев’яних коритах на плечі розчин знизу для штукатурки. Робота йшла мляво, доки не поступав сигнал: — Гаряче! Це значить, нагору вирушив есесівець. І цюкання ставало завзятішим. Штукатури гучніше ляпали розчином і шкоргали правилками. Вся група будинків навколо стояла скелетами з чорним провалом вікон. Лише десь далеко внизу за ними виднілись акуратні чистенькі котеджі, розмальований горбатий місточок через канал.

    Райський куточок серед пекельних руїн… Часом будівельної роботи не було. Тоді на середині шляху до Гамбурга нас маринували серед поля.

    Там канавкою окреслений великий прямокутник. Понад п’ятсот в’язнів тинялись по ньому, імітували, ніби збирають дрібні шматочки скелець, сухі уламки стеблин, трухлі деревинки. Головне, щоб надовго не зупинялись і не утворювали групи. По всьому периметру щільно стояла охорона з автоматами напоготові. Тут мене ще нестерпніше мучила печія.

    Бруква провокувала кислоти. А травити їм катма чого. Рвоти.

    Втрата сил. Я хитався на вітрі, мов билина. Першого ж вихідного пішов до табірного лазарету. Біля вікна в кімнаті бараку «Б» стояв столик і стілець. Журнал обліку.

    Склянка і графин. Ложка на столикові. Німець в уніформі спитав, у чім справа. — Їх габе зауре мате. У мене підвищена кислотність. — Німець мовчки встав зі стільця. Взяв ложку, пішов до відра з налитою по вінця бурою рідиною.

    Зачерпнув повну ложку, показав на ста кан з водою. — Випий і запий. Я сполошено закліпав.

    З ложки тхнуло лізолом чи крезолом. Одне слово, тим, у що вмочали квачі, щоб підмазувати нам під пахвами і мошонку після лазні у Ковелі, коли транспортували до Німеччини. Від того пекло шкіру. — Кажу тобі, пий, дохлий підсвинку!

    — Підвищив голос фельдшер. Прощаючись із небом за вікном цього «лазарету», я сьорбнув з ложки смердючку і швидко виглимав усю склянку. На диво, сучити ногами не довелося. Печія вляглася. Але це тільки на сьогодні. В наступні дні пішло те ж саме.

    Зате я по-справжньому оцінив, що то є вихідний у штрафтаборі. Після апелю сусід по нарах зверху наді мною, Анатолій Мазу-ненко, зітхнув, дожовуючи шматочок хлібозамінника. — Ну, зараз держись! Почнеться такий тарарарам… І справді, невдовзі між бараками зашуміли, забігали кур’єри. — Санітарний день! Санітарний день!!

    Генеральне прибирання! Закипіло по штубах. Надвір потягли триповерхові нари. Драїли підлогу до білизни, драїли нари, витрушували постіль. Мили вікна і протирали.

    Заносили все назад лише після авторитетного контролю штубових придурків. Нарешті впорались.

    У штубі не сиди. На цьому нашого брата й ловлять.

    По території вже потяглися стрибучі ключі «жабок» — спортивне тренування вільних від справи гефтлінгів. У бараках нишпорили капо, набирали нових стрибунів. Сидіти небезпечно: ще до чого-небудь крамольного додумаєшся на дозвіллі. А стрибаючи «жабкою» з руками в боки думати тобі ніколи. Ляскають бичі по плечах. — Ей, ду, франсе!

    — Кличе якийсь штубовий француза, котрий стоїть на видному місці, чудак, оглядаючи панораму табірного мурашника. — Ходи сюди! — Пардон! Йо но парлє дойч… — відмахується той від чужого штубового. — Ей, Крапек, подай-но сюди дольменчера! Перекладача подай сюди!

    — Штубовий звернувся до капо, що проходив мимо. — Переклади, хай підійде до мене. Капо без слів устеляє француза бичою жилою — «доль-мен-чером». І все стає зрозумілим.

    До того ж франсе має можливість попасти до числа стрибунів жабкою. — Бачиш? — Звертає увагу Анатолій. — Ходімо до чужого бараку. Прилаштуємось витирати вікна з того боку. Там не так впадає в око придуркам.

    Так нам вдається уникнути участі в «спортивних змаганнях». Штрафників, котрі щойно відстрибали своє, погнали з відрами за жовтим піском, щоб витрушувати ним всі доріжки в таборі. Анатолій спостерігає, як мене за бараком варить і тягне на рвоти. — Кепське твоє діло. Спробуй звернутись до Вацека, старости бараку «А». Просись боєм до есесівських штуб.

    — Нізащо. — Дурний ти.

    Викинь гонор. Загнутись тут дуже просто. Важче вижити. Ти ж бачиш?

    Сабоденко, отой коренастий кріпчак з сусідніх нар. Два дні побув ніби порядним хлопцем. А сьогодні вже махає нагаєм з бичого вичиненого члена.

    А ти — боєм нізащо. Іди й просись. Дрібниця якась красива є? — Носовичок є шикарний, серед мотлоху ще у своєї фрау знайшов (про мамин оберіг боявся й думати). — Ото бери і йди.

    Щось, може, й нам поможеш. Я так і зробив. Чех Вацек, окинувши мене з ніг до голови, Прихильно поставився, взяв носовичка. — Чекай, — пообіцяв. — Скоро один піде на волю. Тоді покличу. Наступний вихідний проходив під іншим девізом.

    На вранішньому аппеллі вивели на центр старого Пшегунде-ка з нашої штуби. Він весь трусився і схиляв бліду, матову проти сонця лисину, оточену сивим волоссям. В руках тримав свою мютце, вщерть наповнену черствими кусниками хліба. Серед них траплялись цвілі сухарики.

    Мені було дико бачити хліб у вільному вигляді. Мізерну крихту з’їдав, не помічаючи її існування.

    А тут тобі — повна мютце! Високий, підтягнутий комендант виголосив промову. Староста Еджьо переклав її на польську мову.

    — Цей негідник не хоче заробляти собі хліб! Він обкрадає тих, хто заслужив його працею. А потім торгує ним. Німецька нація ніколи не терпіла злодіїв. Цей старий буде покараний в науку тим, хто гадає собі одержувати більше, аніж йому належить. Пшегундека змусили покласти на гравій мютце і одвели на початок замкненої бігової доріжки, котра обгинала аппель-пляц по периметру. Нагаї двох капо сповістили йому про початок покарання.

    Старий незграбно побіг по доріжці. На третьому крузі йому назустріч почали вибігати баракові або штубові, наносили зустрічні Удари в обличчя, під здухвину, по ребрах. Та він, закривавлений, продовжував свій біг. Нагаї не давали йому жодної передишки.

    На п’ятому колі Пшегундек почав падати. Напоготові були жерстяні конічні глеки, покриті коричневою емаллю. Ті, що в них, бачив, носять каву есесівцям у штуби з кухні. Водою з них відливали непритомного. Надалі з тих глеків у тому ж місці на нього хлюпали, аби довше протримався для радості садистів.

    Лиш тоді, коли, остаточно знесилений все вигадливішими перепонами учасників екзекуції, він пробував і не зміг звестись під гарапниками й молотінням багатьох ніг по ребрах і в голову, старого Пшегундека потягли до карцеру. — Запам’ятайте, так буде з кожним злодієм!

    — Під завісу проголосив комендант. — Я не пожалію жорстокості й крові, щоб дістати повну покору і послух у таборі в ім’я торжества ідей фюрера!

    Запитання і завдання 1. Прочитайте уривок із твору. Розкажіть про свої враження. 2. Поясніть назву твору «Впоперек ночі».

    3. Дайте загальну характеристику фашистським прислужникам-поліцаям. 4. Чи правомірним є використання автором ненормативної лексики, яку постійно вживають есесівці, цивільний табірний начальник поляк Еджьо та інші кати? 5. Про які витончені тортури фашистських недолюдків розповідає автор у розділі «ГАМБУРГ-ВІЛьГЕЛьМСБУРГ»?

    6. Чи виправданим у цих умовах був опір в’язнів, і в яких формах цей опір проявлявся (за прочитаним уривком із повісті Івана Шевченка та іншими творами українських письменників про фашистські табори)?

    7. Яке ваше ставлення до такого сучасного явища, як неофашизм? 8. Якби ви брали участь в антифашистській акції, то який би напис зробили на плакаті?

    Вы прочитали материал на тему: 10 клас. «Впоперек ночі». невигадана повість (2000 рік) – Раздел 3. Автор Конспект


    мая 12, 2016 Опубликовано: Документы




    Предыдущее из этой категории:

    Следующее из этой рубрики:



!
Аттестация, обобщение опыта учителя. Здесь вы найдёте конспекты уроков, разработки мероприятий, нормативные документы.
© 2012-2020. Сайт создан для учителей, обсуждаются вопросы педагогики, преподавания, работы в школе.